Символікою цього дня є квітка соняшника, адже в серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів. Серед них і наш земляк Владислав Карпун.
Тяжким чорним птахом пролетіла Котелевським районом, Полтавщиною звістка про загибель захисника України Владислава Карпуна із Великої Рублівки.
Владислав Миколайович Карпун народився 27 липня 1998 року. У цьому ж таки селі закінчив школу, а після вступив до профтехучилища №23 міста Полтави за професією плиточник-облицювальник. Недовго пропрацювавши на будівництві в Харкові, Владислав врешті здійснив мрію – служити у Збройних силах України. Ще в Полтаві, навчаючись в училищі, він відвідував гурток з військово-прикладної справи. Тож зрештою 31 серпня 2016 року він підписав контракт. Кілька місяців у 169 навчальному центрі й хлопець потрапляє в Авдіївку, займає посаду стрільця-зенітника в одному зі взводів 16 окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї бригади.
" – Служили в одному взводі із грудня 2016 року. Він хоч і був із нас наймолодшим, але багато з нього могли приклад брати. Вірний друг, добрий товариш, завжди міг прикрити спину, на нього завжди можна було покластися, – говорить один із товаришів по службі.
Удень 7 вересня, близько 13.40, неподалік Новотроїцького підрозділ Владислава обстріляли. Боєць отримав смертельне поранення.
Хлопця у лічені хвилини передали медикам. Ті встигли довезти до 65-го військового мобільного шпиталю в Торецьку. Кілька годин лікарі реанімували та намагалися врятувати життя Владислава. Але за північ його серце перестало битися."
Владиславу було лише 20 років. Здавалося, життя попереду. Та ворожі кулі обірвали все… Невтішне горе прийшло в родину Світлани Григорівни та Миколи Федоровича Карпунів, овдовіла молода дружина Олена, осиротів шестимісячний синок Артемко…
Його назавжди запам’ятають, як чуйного та люблячого чоловіка, добру й працелюбну людину, мужнього воїна та Героя.
Ніколи не буде прощення окупантам!
Світла пам’ять героїчному землякові. Щирі співчуття всій родині.
Немає коментарів:
Дописати коментар